Діти війни – ніби зламані квіти!
В душах – лиш попіл від мрій і жадань!
Їм довелося дочасно змарніти,
Винести море нежданих страждань!
Хто допоможе їм біль розтопити,
Жити у світі без бомб і руїн,
Сміх у невтішних серцях відродити
І не боятись спотворених стін?
Хто подарує їм мир і затишок,
Витре печальну сльозу на очах?
Щоб не тремтіли ночами лякливо,
Хто приголубить малих сіромах?
Хто їм дасть віру в життя безтурботне,
Віру у диво, у світ без війни?
Хто безталання розрає бездонне,
Винесе з горя і кігтів пітьми?
Хто їх зігріє теплом і любов’ю,
Душі очистить від страху сповна?
Хто їм простягне надійну долоню,
Втішить серця, що війна обпекла?..
Дiти вiйни
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125123008491
Свидетельство о публикации №125123008491
Рецензии