Зірки сумують у нічному небі,
Здається, плачуть, мріючи про щось,
І одинокий місяць, наче лебідь,
Загадує бажання, щоб збулось.
А ось уже пухнастим водоспадом
Загострює завія почуття.
Ввижаються гірлянди зорепадом,
Мигтіння умножає відчуття.
Милується зима сріблястим царством,
Її втішає навіть вітровій.
Жадане щастя зігріває сяйвом
Дарунків неба і невтомних мрій…
Морозом віє від нічних стежинок,
Та, як би не старалася зима,
Холодний лід танцюючих сніжинок
В гарячій каві тане від тепла…
Зимова iмпровiзацiя
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125123008481
Свидетельство о публикации №125123008481
Рецензии