мурахоiд

***
я все бачив.
сумний ангел-охоронець,
обвислі крила вкриті бетонним пилом,
сидів на обгорілих каменях у спаленому будинку.
вся родина загинула швидко
ніби відсмоктали зародки з матки
наче i не було нікого.
тепер ангелу потрібно встати і йти по уламках
качиними лапками хрусть-трясть,
шукати нових людей для захисту.
якось увечері сюди прийдуть
вогненно-помаранчеві лосі заходу сонця
на солончак горя,
і жуватимуть, лизатимуть смачну землю,
на якій нас вже нема.


***
вдерлася до кімнати
крізь бетонний блок
на чорних вітрилах обпалених гардин.
зістарила шпалери, розплавила пластик.
шпурнула мені в обличчя
жменю колючих z.
залишила частування на письмовому столі,
присипане шматками штукатурки –
зв'язку
новонароджених щурів.
розгорнулася і пішла
крізь новоявлені двері у стелі.
наостанок кинула:
ти більше ніколи нічого
не напишеш.

рештки кораблетрощі людей.
він список своїх справ прочитав до середини.
він не пішов із сином у дельфінарій.
не вивів кішці кліщів.
не доробив ремонт на кухні.
не дописав книжку віршів.
не пішов на зустріч однокласників.
його швидко наздоганяє повзуче НІКОООГДА –
коричнево-червоний пітон заковтує живцем
все, що йому дороге.
о Боже,
виявляється, йому дороге все.
він роками ліпив зі шматків
смішну безглузду статую "сенс життя" –
термітник, що крокує з флейтою.
але прийшов мурахоїд війни,
довгим кігтем вибив вікна та двері,
з'їв усіх –
солодких та кислих людей.


"По той бік попелу" Дніпро, "Герда" | 2024