***

Дощем запахло імовірним.
Почало небо блискавки жбурляти.
  Гуляла я  собі спокійно,
Бо парасольку не забула взяти.

 Це тільки  дурні  те не знають :
Не можна парасольку  забувати!
З них кожний   потім  пожалкує
Коли від  зливи він почне тікати.


Насунулися темні хмари
І стали землю рясно поливати.
Побігли і старий, і малий,
Ті, що забули  парасольку взяти.



Без парасольок змокли люди.
Їм старий дуб гостинно дав притулок.
Вони там посміхались.  Радо
давали місце для новоприбулих.

Було  мені незрозуміло
Чому промоклі люди  усміхались.
Здавалося, були щасливі
Ховаючись під дерева гілками.

Та раптом , з вітром, так підступно
Зірвалась парасоль моя літати.
Побігла я під дуб до дурнів,
Тих, що забули парасольки взяти.

Текла вода безперестанно
На моєму обличчі  руча ями,
Раділа  я , і посміхалась
Навзаєм тим, хто парасоль не взяли.


Пораду всі запам'ятайте :
Навіть коли,  чи буде дощ,  не ясно.
Про парасольку  забувайте !
Вмивайтеся дощем -  це  є прекрасно!

Варіант ІІ
Повітря дощиком запахло.
Вже небо блискавки жбурляло.
Я впевнено собі гуляла.
Я парасоль з собою взяла.


Не дурень, а розумний має
Завжди при собі парасольку
Від злив розумний не тікає!
Його закриє парасолька!

Насунулися темні хмари.
І стали землю  поливати.
Побігли всі, які напевно
Забули парасольку взяти.

Без парасольок змокли люди.
Їм дуб гостинно  дав притулок.
Вони там посміхались раді,
Давали місце для прибулих.

 Було мені не зрозуміло
Промоклі люди  усміхались,
Вони,  як я, дощу раділи
Під дуба мокрого гілками.

Із посмішкою витирали
Обличчя мокрі рукавами.
Дощем умиті, не жаліли,
Що парасольки забували.

Та раптом  з вітром так підступно
Моя взлетіла парасолька.
Побігла я під дуб до дурнів,
Тих, що забули парасольки.

Текла вода безперестанно
З  мого обличчя ручаями.
Та я раділа, що я стала
Як ті, хто парасоль не брали.

Умитися дощем приємно!
Радійте, що він ллє з висот!
І не засмучуйтесь даремно,
Якщо забули парасоль.