Слово - моє дихання
Я не поет і не письменник,
А просто в ділі віршопліт,
Забула, що таке іменник -
Таке на старості вже літ.
Але слова біжать в рядочки,
І рима стукає в думки,
Неначе світлі ті дзвіночки
Ледь потягнулись до руки.
Перо сміється — не питає,
Хто я у слові, хто в житті,
Бо серце правду промовляє,
Хоч я з пером на самоті.
І вже не стримати признання,
Що зріло довго у душі,
Бо слово — це моє дихання,
Мій тихий слід на цій межі.
28.12.2025 р
Вікторія Гребенюк
Слово - мое дихання
© Copyright: Виктория Гребенюк Роженкова, 2025
Свидетельство о публикации №125122901701
Свидетельство о публикации №125122901701
Рецензии