35
Я покрився попелом вічності,
Заснув і прокинувся з місяцем,
Наповнився інеєм, тінню і відчаєм.
Болять м’язи, і тіло судомить,
Не впевнено торкаюсь твоїх скронь.
Лиш би не стати тим, хто хоронить,
В пітьмі, втрачаючи сни і свідомість.
Моє тіло складається з больових центрів,
Замість крові - камінь, розбитий дощенту,
Лиш сонячні хвилі зможуть наповнити серце.
Можливо я зможу стати безсмертним?
Ким ти станеш сьогодні, якщо завтра ти мертвий?
Якщо завтрашнє світло — лиш згадка про вчора?
Серед тіней і зірок прокидається сонце,
Щоб шукати у вічності шанс повернутись додому.
2024-2025
Свидетельство о публикации №125122805749