Яка ж ти моя мила,
Чорна, чорна, як смола.
Крепуща твоя грива,
І шия сильна, сильна та струнка.
Кобила ти ігрива, міцна, як та стіна,
За тобою, як пушинка, мліє моя спина.
Зоря на світ народиса –
Ти в полі вже зрання.
Тобі немає спину, не болить голова.
Ніколи не ламаєшся – з пів слова
Все сама, душа моя піддається,
Владичиця моя.
Нікому не віддам тебе,ти лиш моя вода.
Лиш в тобі я купаюся – обмий мене, мала.
SO
21
© Copyright: Богдан Байдюк, 2025
Свидетельство о публикации №125122700734
Свидетельство о публикации №125122700734
Рецензии