Вечір обіймає
Вечір тишу обіймає
Золотистим промінцем,
Вітер хмарку відпускає
І злітає журавлем.
За горбом сідає сонце
Спочивати до зорі,
Доторкається до сосен,
Що стоять на пустирі.
Замовкають в хащі звірі,
Задивившись вдалину,
У журливому мовчанні
Верби слухають зиму…
Понад лугом, понад полем –
Сіре марево, як шовк,
Під небесним парасолем
Над дахами йде димок.
У малиновій заграві
Тане день, приходить ніч
І хмаринки золотаві
Розсуває навсібіч…
Вечір тишу обіймає…
Ніч скликає уві сни,
У домівки повертає
Колискові і казки…
Вечiр обiймаe
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125122707203
Свидетельство о публикации №125122707203
Рецензии