***
У вертепі убогім
Хоч Богом Він був
Від початку буття
Прийшов до людей
У їх людській подобі
Не в царські покої
А в сарай бідняка
Цим Він показав
Що найближче до Бога
Прості люди у бідних
Оселях своїх
А багаті так часто
Не бачать нічого
Окрім сяйва багатства
Та корон своїх
Господь швидше ввійде
До бідної хати
Без гуркоту в двері
До тих хто у ній
Багаті ж вельможі
Поставили брами
Й собак прив;язали
На подвір;ях своіх
Нічого нового
Немає під небом
Всі ті ж злидарі
Вельможі всі ті ж
Одні розкошують
Як боги земніі
А інші тягар несуть
Злиднів своїх
То ж давайте усі
На землі проживати
Без корон та думок
Що ти кращий за всіх
Бо це лиш тобі дано
Щоб хвалу Богу дати
А не бачити в собі
Вельможів земних
Пам;ятати про те
Що не вічно так буде
Прийде час і усе
Поміняється вмить
І для когось засяє
Ясне сонечко в небі
А для когось захмарить
І дощ загостить…
Свидетельство о публикации №125122700700