Нас зганелъ з усіх наzъх ріднъх зъмэль.
А tъпэр мъ v vънэм дэсь когося в ячмэнь.
І tому за вірсtу нъ почуе j Кіt муtь,
Zо нъсэцьця в мардуль адусюд.
Оt zо значъtь з vъдульк влад звязаtъ суtьбу.
Tъ но jім калачув, ек tобі vъд мацунь.
І поэtому Русь zэ vъвэ ув мозгу.
І нъхаj Хаjім в пуtь до tаtуль.
Нъц нъ tрэба ёму. Бо сtаръj Баламуt.
І но хлібця хоtь чуtь до смъtанъ в сърку.
І поглъбъця ум у надіjну Сtрану,
Дэ j спъчэ Баtько пранічкув.
Zо наjлiпzэ tому, хtо влад бачъв бiсув
© Copyright: Васыль Брыль-Кобзар, 2025
Свидетельство о публикации №125122706399
Свидетельство о публикации №125122706399
Рецензии