Затишок
А вдома – тиша. Чиста і свята.
В кутках розлита, мов старе вино.
Там час сповільнив біг свій у літах,
Завмерши тінню в рамі за вікном.
Там світ такий – без гри і без гримас.
Поза порогом – галас і облуда.
Там доля вже не підганяє нас,
І серце б’ється просто, як усюди,
Але інакше. Там шляхетний плед
Пригорне плечі, втомлені в двобої.
Муркоче кіт – малий старий аскет,
Причетний до родинного спокою.
Бо дім – не стіни. Це тривкий ковчег.
Це там, де в кожній дріб’язковій речі
Твоє безсмертя. Твій останній брег,
Де крила розправляєш ти щовечір.
І хай зима – хоч люта, хоч німа –
Стукає в шиби льодом і вітрами.
Там, де чекають, – холоду нема.
Там світло не згасає над світами.
Олена Гешко
Затишок
© Copyright: Елена Гешко, 2025
Свидетельство о публикации №125122608337
Свидетельство о публикации №125122608337
Рецензии