Всё в отраженьях видится единым

Всё в отраженьях видится единым.
Но стоит поменять нам угол зренья,
И вместе с ним изменятся картины,
Оттенки, тени, маски и значенья…

Нам не знакомы те, кто с нами рядом.
Не обращая должного вниманья,
Скользим по ним давно привычным взглядом,
Не понимая их непониманья.

И вдруг, внезапно, в зеркалах ли, снимках,
В извечной спешке, их, себя коснёмся:
Там – незнакомец, с сединой, в морщинках…
И удивляясь, словно бы проснёмся.

Смиряя свой мирок с самообманом,
Себе внушая – всё закономерно,
Припомним Блока, с призрачным туманом,
Серёгу, тростью кинувшего нервно.

*
Щоби у відбитках пізнати всі деталі,
Нам варто відступити трохи далі.
І там, де все вбачалося єдиним,
Набудуть змісту іншого картини.

На тих, хто поруч мешкають роками,
Ми дивимось минулого очами,
Та стовбеніємо раптово дзеркалами,
Дезорієнтовані незвичними речами.

Блиск криг волосся, зморшки на чолі,
Миттєвий погляд ніби з задзеркалля…
І пам'яттю йде Блок, що заплутав в імлі,
Єсенинських думок стрімке цурпалля.


Рецензии