Артем Сенчило. Десь на кордонi всесвiту

Где сходятся созвездия с угрюмым миром варваров,
Где звездопады-лезвия небес кромсают варево,
Где маются в безвременье и мраке сны холодные,
Зима ревёт сиренами, а ветер ноет дронами,
Где явь гремит собаками и кашляет зенитками,
Пути на запад заперты, под сетками защитными,
Как будто в недрах матрицы, он в погребе под хатою
В обычный вечер пятницы, под песню генератора,
С бокалом, полным терпкого, потухший и потерянный,
Он выдумал Америку.
И все ему поверили.

             ***
Десь на кордоні всесвіту з похмурим світом варварів,
Де небо, наче лезами, кромсає зорепадами,
І де ночами темними та, наче сни, холодними
Зима реве сиренами, а вітер ниє дронами,
Де яв гримить собаками і кашляє зенітками,
Де всі шляхи на захід вже давно накрили сітками,
Немов у надрах матриці, у погребі під хатою
В звичайний вечір п'ятниці під пісню генератора
За повним винним келихом, безвихіддю знесилений,
Хтось вигадав Америку.
І всі йому повірили.

            


Рецензии