По напружен й струн

по напруженій струні
милий, прогарцюй мені
заспівай останнє маріннй в світ
що з того, що висока--
та струна моя туга
бо вже іншої у нас
і нема
най танцюра не смілив:
пальці збиті, голос сів
ми з тобою ще співатим удвох!
може це в останній раз
нам халепа чи напасть:
хай знущатиметься всласть галчин цьвох

смерть не дуже я люблю,
чи ві сні чи то в хмелю
та ти ж брат не по грошах,
а по біді
йдучи в танок в сотий раз
ми за ней, вона ж від нас
може Бог годину дасть ще,
а може і рік
а раз так, гарцюй-коцуй
блазень, з петлями дружкуй
будь з колодой та сокирой на "ТИ"
тож не дріжи, іди танцюй
гірше за смерть життя відчуй
а якщо вмирать вже--
то з висоти!

якщо навіть спів благий--
ти все ж півня не пусти
не сфальшуй, навіть розбитий
внизу
якщо голос збитий
допоєш на тому світі
може с Бога витиснеш ти сльозу
під останній під акорд
замість крапки, тай за борт
щоб луна ж бо рознеслась
за й зайшлась
що життя нам? шанс співать
проти смерті щоб зіграть
та щоб пісня до куплету злилась




оригинал-- Ольга Арефьева, "По натянутой струне"

По натянутой струне
Пропляши-ка, милый, мне,
Да пропой последний бред
В белый свет.
Что с того, что высока
Та струна – моя тоска,
Ведь другой у нас пока
Нет – как нет.
Пусть плясун не больно смел,
Пальцы сбиты, голос сел –
Мы с тобой ещё вдвоём пропоём!
Может быть, в последний раз
Встретим страсть или напасть,
Пусть потом глумится всласть
Вороньё.

Смерть не слишком я люблю,
Хоть во сне, хоть во хмелю,
Но ты брат не по рублю –
По беде.
В сотый раз пускаясь в пляс
Мы за ней – она от нас,
То ли час ещё бог даст,
То ли день?
А раз так – спеши, шути!
В дружбе с петлями шуты,
Да и с плахой-топорами
«На ты».
Не дрожи, иди пляши,
Горше смерти – только жизнь,
А уж если помирать –
С высоты!

Если песенка плоха,
Всё ж не дай в ней петуха,
Не сфальшивь, даже разбившись
Внизу.
Если голос нехорош –
На том свете допоёшь,
Вдруг из Господа да выжмешь
Слезу.
Под последний, под аккорд
Вместо точки – да за борт,
Так, чтоб эхо разнеслось
Да зашлось!
Что нам жизнь? – возможность спеть
Да сыграть. И что нам смерть?
Лишь допеть бы свой куплет
Довелось!