Прокинувсь день новий поміж туманів,
Розмив пейзажі вогкості розмаєм.
Без білих шат, без срібних філіграней –
Лиш небо дихає над сонним краєм.
Цей грудень не святкує. Скрізь мовчання.
Він роздягнувсь до болю, до смирення.
І кожна мить, неначе сподівання,
Шукає в мокрій глиці воскресіння.
Немає криги – лиш тремка прозорість,
Смиренна мудрість є у голих вітах.
Застигла в часі лагідна покора,
Що вміє і без сонця пломеніти.
Хай спить зима в туманних колисанках,
Допоки світ гоїть старі провини.
У безгомінні, без парчі і сану,
Народжується істина невпинна.
Груднева тиша
© Copyright: Елена Гешко, 2025
Свидетельство о публикации №125122307403
Свидетельство о публикации №125122307403
Рецензии
