Прокинувсь день новий поміж туманів
У грудні, що забув про холоди.
Немає снігу – лиш печаль лиманів,
Та сірий спокій мертвої води.
Земля чекає білої обнови,
А небо – ніби вицвілий атлас.
Хіба це грудень? Це якісь розмови
Про те, що запізнився білий час.
Дерева голі, мов пророки босі,
Стоять в чеканні чистої фати.
А дощ іде. Це затягнулась осінь
Й ніяк не хоче в вічність відійти.
Світ зупинився в цій німій півтіні,
Де замість криги – вогкість і розмай.
Думки, думки… думки завжди нетлінні…
Потрібен сніг, щоб звеселити гай.
Бо сніг – це сповідь. Це високе право
Почати все із чистого листа.
А поки – бруд і сирість величава,
І тиша... не врочиста, а пуста.
Грудневий день
© Copyright: Елена Гешко, 2025
Свидетельство о публикации №125122307387
Свидетельство о публикации №125122307387
Рецензии