Чужий

дивним кроком, невірним як голос в тумані
в дивнім одязі, теж із тканині незнаної
дивний йшов чоловік біля нашіх воріт
його погляд був ніби ялівцевий ліс
і казала ти: "що в нього на душі?
він навіщо блука тут так пізно,
ЧУЖИЙ?"

та собака признала незваного гостя
він їй кинув болотний вогонь замість кості
"чи п`є жаба у хлеві зрання молоко?
і до речі, як звати її??--він спитав у вікно
і казала ти: "що в нього за душі?
що за дивні розмови завів тут так пізно
ЧУЖИЙ?"

чи палають кінці ваших пал;ців свічами?
моє серце із золота, поділитися з вами?
і яку половину для вас відділіти:
ту, що незрозуміла, чи що вам зрозуміти?"
і казала ти: "що в нього на душі?
він навіщо блука тут так пізно,
ЧУЖИЙ?"

і мандрівника ми не пустили у двері
а тепер все чекаємо, люди і звері
та завжди день як день, ніч як ніч, дім як дім
жаба за молоком не приходить у хлів
поїдає корова стіг сіна за рік
і ніяких чужинців біля наших воріт..


оригинал--Андрей Мисин, "Чужой" (сл. Имантс Зиедонис)

Странным шагом неверным, как голос в тумане,
 В странном платье из странной неведомой ткани
 Мимо наших ворот человек проходил -
 Точно лес можжевеловый взгляд его был.
 И сказала ты: "Что у него за душой?
 Для чего он тут бродит так поздно?
 Чужой!"

 Но собака признала нежданного гостя,
 Он ей кинул болотный огонь вместо кости.
 Пьёт ли жаба в хлеву молоко по утрам?
 "Кстати как её звать?" - обернулся он к нам.
 И сказала ты: "Что у него за душой?
 Что за речи завёл он так поздно?
 Чужой!"

 "А горят ли концы ваших пальцев свечами?
 Моё сердце из золота. Поделиться ли с вами?
 И которую вам половину отдать?
 Ту, что вам не понятна? Ту, что можно понять?
 И сказала ты: "Что у него за душой?
 Для чего он тут бродит так поздно?
 Чужой!"

 И прохожего мы не пустили в ворота,
 А теперь ждём-пождём, ожидаем кого-то.
 Но всегда день как день, ночь как ночь, дом как дом.
 Жаба в хлев не торопится за молоком.
 Поедает корова стог сена за год...
 Никаких незнакомцев возле наших ворот.