У чужому краю
Я живу, наче в мареві душнім.
Тут багато людей,
Та між ними я завжди одна.
Тут я бачу красу,
Тут у мріях біжу за майбутнім,
Тут у плині ночей
Я – немовби та хвиля морська…
Ось і знову зима!..
Все частіше душа – у відлюдді,
То додому летить,
То плекає в думках казна-що…
За словами – слова…
Дні святкові нагадують будні,
Щось постійно гнітить,
Дошкуляє убоге панно…
Оголяється нерв…
Всіх війна розганяє по світу.
І не правда в ціні,
А жорстока і підла брехня!
Не злічити вже жертв
Від отрути врага, не пристріту!
Біль – уже на межі,
Та нема на злочинцях хреста!..
Я щоночі, щодня
Йду крізь хащі зневіри і туги!
В колючках сум’яття
Вже і серце моє і душа…
Та, немов вороння,
Над землею “шахеди”-злодюги,
Я іду навмання,
Під ногами – стежина чужа…
Крiзь хащi
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125122209078
Свидетельство о публикации №125122209078
Рецензии