Жаль
Нерозумних усіх перевчає,
Та вже на своїх, непростих.. Який жах...
Коли стиснуті губи в відчаї...
Так велося завжди, від початку Життя,
Ми ж рахуєм завжди, що не винні,
Щоб на долю зписати, неначе сміття,
Так повірьте рахують донині...
Ображають, та ближньому в очі плюють,
Та не відають нащо й заради,
Та від себе слабішого б'ють,
Та навколо багато ще зради...
Все у залік піде, бачать все небеса,
Нурахують за все, усім бали,
Навкруги на Планеті повсюли краса,
Та на жаль, ми все в карти програли...
Автор Генналій Сівак.
22 грудня 2025 року.
Свидетельство о публикации №125122206528