Зустрічалися ми давно
Сок березовий як вино
Ми пили у квітучий май
А тепер я прошу, не кохай.
Не кохай мене, не кохай
Не чекай мене, не чекай
І в березовий гай не йди
Розлучилися назавжди.
Твоїх слів і прощання сліз
Пам’ятає весінній ліс
Сумних поглядів зокрема…
Розпрощалися не дарма.
Не чекай мене, не чекай
Не кохай мене, не кохай
І в березовий гай не йди
Розлучилися назавжди.
Вже у мене своя сім’я
І дружина твоя не я
Одинадцятий рік минав
Ти навіщо мене шукав?
Не шукай мене, не шукай
Не кохай мене, не кохай
І в березовий гай не йди
Розлучилися назавжди.
17.12.25
Не кохай
© Copyright: Любовь Кононенко-Грицюк, 2025
Свидетельство о публикации №125122204840
Свидетельство о публикации №125122204840
Рецензии