Я тепер бережу кордони.
Моя власність - моя безпека,
На снігу не сліди, а стогін,
А в душі холоди, не спека.
Я тепер не живу віршами.
Моє серце розбите горем.
Нас бездушно життів лишали
Ті, чий принцип - забутий сором.
Їхні чоботи, що ступають
По землі,що зову святинею,
Не соромлячись, нас вбивають.
Але я залишаюсь сильною.
Править миром проклятий ірод,
Що прийшов принести розруху.
Ви дивились у очі сиріт?
Вам не вистачить серця й духу...
Укра на
© Copyright: Анжела Ангел Шкицкая, 2025
Свидетельство о публикации №125122204464
Свидетельство о публикации №125122204464
Рецензии