Сумується за справжньою зимою,
Де кришталеві віють сніговії,
Де, як на полотні пані Надії,
Мороз у шибках квіткою живою.
Чи є ще в серці в добру казку віра,
Як у дитинства ніжному світанку?
Сьогодні: підіймаємо фіранку,
А там сльота. Брудна, холодно-сіра.
Ну і нехай. Світатиме поволі...
А я візьму у серце сині квіти –
Їх красоті лазо'ревій радіти.
Щемлива синь на сніговому полі.
Синi квiти
© Copyright: Наталия Редько 2, 2025
Свидетельство о публикации №125122105861
Свидетельство о публикации №125122105861
Рецензии