Забув ти, Боже, що кров наша - не водиця

  БОГ, ВІЙНА і ми, – РОБИ БОЖІ.
(Війна та люди - в одній зв'язці. -
 Невже так – надовго?).


       "А може там на небі
        Смієшся, батечку, над нами?
        А може, радієш з царями,
        Як пpавити миром? -
        Схаменісь!…».

                Тарас ШЕВЧЕНКО, поема "Сон".


Землю століттями невпинно
Обкатують навкруги війни, -
То із Заходу накочують,
То зі Сходу.
І в них у кривавих січах
Гинуть мільйони, -
(У кожному столітті!), -
Рабів Божих?
А де ж Бог, -
Єдиний Творець
Всесвіту
І її господар, -
Цар царів,
Могутній,
Справедливий, милосердний,
Віру в якого
Назад тому
Більше 60-ти століть
Приніс землянам Віру
Батько євреїв, християн
І мусульман
Авраам.

Можливо, він і справді
Існує
І міг би якось вплинути
На перебіг подій
Міжнародного життя,
Щоб війни ці
На корені б
Зупиняти
І не давати їм
Перетворюватися
У довгограючий кривавий
Кавардак,
Коли б раби ті божі
Не загнали б його в глухий кут,
Його одноголосно закликаючи
На своїх різних
Національні мови
Карати ворогів своїх,
У той час, як і ті його
Про те ж просять,
Запевняючи так само
У щирій відданості
Йому та його вірі, -
Одні християнські,
А інші – мусульманської,
А то й зовсім, і воюючими є
Рабами божими-єдиновірцями.
І всі вони
З упевненістю нахабною
Чеканят
На стрибках своїх поясів
Самовпевнене «Gott mit uns!»,
«З нами Бог!»,
"АллАх у Акбар!".

З того й заливає Землю, -
(Здавна по пори сі), -
Століттями
Та «Кров людська-Не водиця».

А, може, просто
Богові подобається
У війну грати
Разом
З помазаниками
БожимІ своїми? -

А їм, царям, споконвіку
На долю людей
Начхати.
У них військам споконвіку -
Один наказ:
«Солдатів не шкодувати,
 як і патронів!». -
Це вони вигадали
М'ясні штурми
Та за спиною штурмуючих
Розстрільні загорожі.
Карателів-«обнулювачів».

Війна з долею
Народів на Землі
Та й із перспективою
Існування
Планети нашої
В одній зв'язці!
Невже те -
Надовго?
Нонсенс!

———————————————————————————————————————
* - «А може, там, на небі,
     Смієшся, Батюшко, з нас?
     А може,
     Радишся ти з царями,
     Як правити нашим світом?
     Окстися, Господи!».
             
             Тарас ШЕВЧЕНКО, із поеми «Сон». (Переклад Л.П.).
 
               

                17 грудня 2025 року.
Текст оригіналу:

Лев ПОСТОЛОВ

  БОГ, ВІЙНА і ми, – РОБИ БОЖІ.
(Війна та люди - в одній зв'язці. -
 Невже так – надовго?).


       "А може там на небі
        Смієшся, батечку, над нами?
        А може, радієш з царями,
        Як пpавити миром? -
        Схаменісь!…».

                Тарас ШЕВЧЕНКО, поема "Сон".


Землю століттями невпинно
Обкатують навкруги війни, -
То із Заходу накочують,
То зі Сходу.
І в них у кривавих січах
Гинуть мільйони, -
(У кожному столітті!), -
Рабів Божих?
А де ж Бог, -
Єдиний Творець
Всесвіту
І її господар, -
Цар царів,
Могутній,
Справедливий, милосердний,
Віру в якого
Назад тому
Більше 60-ти століть
Приніс землянам Віру
Батько євреїв, християн
І мусульман
Авраам.

Можливо, він і справді
Існує
І міг би якось вплинути
На перебіг подій
Міжнародного життя,
Щоб війни ці
На корені б
Зупиняти
І не давати їм
Перетворюватися
У довгограючий кривавий
Кавардак,
Коли б раби ті божі
Не загнали б його в глухий кут,
Його одноголосно закликаючи
На своїх різних
Національні мови
Карати ворогів своїх,
У той час, як і ті його
Про те ж просять,
Запевняючи так само
У щирій відданості
Йому та його вірі, -
Одні християнські,
А інші – мусульманської,
А то й зовсім, і воюючими є
Рабами божими-єдиновірцями.
І всі вони
З упевненістю нахабною
Чеканят
На стрибках своїх поясів
Самовпевнене «Gott mit uns!»,
«З нами Бог!»,
"АллАх у Акбар!".

З того й заливає Землю, -
(Здавна по пори сі), -
Століттями
Та «Кров людська-Не водиця».

А, може, просто
Богові подобається
У війну грати
Разом
З помазаниками
БожимІ своїми? -

А їм, царям, споконвіку
На долю людей
Начхати.
У них військам споконвіку -
Один наказ:
«Солдатів не шкодувати,
 як і патронів!». -
Це вони вигадали
М'ясні штурми
Та за спиною штурмуючих
Розстрільні загорожі.
Карателів-«обнулювачів».

Війна з долею
Народів на Землі
Та й із перспективою
Існування
Планети нашої
В одній зв'язці!
Невже те -
Надовго?
Нонсенс!

———————————————————————————————————————
* - «А може, там, на небі,
     Смієшся, Батюшко, з нас?
     А може,
     Радишся ти з царями,
     Як правити нашим світом?
     Окстися, Господи!».
             
             Тарас ШЕВЧЕНКО, із поеми «Сон». (Переклад Л.П.).
 
               

                17 грудня 2025 року. Текст оригіналу: