Франкенштейн тишi

***
біженці.
він – хлопчик-оленятко
з темними ріжками у світлому волоссі
i з золотими очима:
у них – боязка ніжність та цікавість.
а мама-олениха
з такими ж золотими очима,
але твердими як пальці на спусковомукурку.


***
немає більше віршів про природу
чистих як ангельська сльоза
другий рік війни
двадцять тисяч льє під бетоном
повітря гостре відскалківяк терка
зубчастий язик равлика
поволі перетирає нас
наші міста
ліси поля річки
дивна безпечність людей
сіамські близнючки
одна співає в караоке
викладає фотографії в інстаграм
друга гризе підковдруночами
хоче вбити себе
але ми не кожен сам по собі
дерева одного саду однієї бензопили


***
моє серце – спресований
кубик Рубіка
з убитих і живих,
iз зруйнованих міст і доль.
обертаю, кручу потворний, але живий
крик-багатокутник.
Франкенштейн тишi.

на розмінування майбутнього
підуть сотні років.
мене в цьому часі немає.
минулорічні вм'ятини від снарядів поросли
свіжою травою –
рахітичні леопарди
вкриті блідо-зеленими пролежнями.


2022-