У моєму рідному селі,
Де я народилася і жила.
Була, як тоді мені здавалось,
Дуже висока гора.
А звалась та гора – Ухабною горою.
І ми узимку малі дітлахи
Ходили з неї кататись
На гілках сосни з’їзжали ми.
Берем край гілки в руки,
Сідаєм на хвойні гілки.
І так із гори ми з’їзжали
І вони нам санки заміняли.
А тепер мені все це здається
Якимось дивом немов уві сні.
Та все одно було дитинство
Веселим, радісним мені.
Нажаль тепер немає ні гори ,ні села.
Все покрила Дніпровська вода.
І залишилося лише згадувати мені
Той край, в якому я жила тоді.
17.12.2025
У моему ридному сели
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2025
Свидетельство о публикации №125121705893
Свидетельство о публикации №125121705893
Рецензии