Ти будеш чекати й минатимуть дні
І будуть вони важкими
Від спогадів тих, що були у житті
Від того, що стали чужими.
Але то накинута маска та тінь
То безліч стежин безликих.
То вічний вогонь, що горів та затих
То прірва почуттів зниклих.
Ти будеш чекати- нема вороття
Дороги лежатимуть в пекло
Чи було легким наше життя?
Казати про те нелегко.
Мовчання безглузде,бо сенсу нема
Каміння летітимуть з неба.
Все що у нас є, водночас нема
Засніжені погляди бездни.
Ти будеш чекати, минатимуть дні
Й може тоді діждешся
Де все що жило у тобі і мені
Обізветься знов у серці.
Ти будеш чекати прозріння в собі
Й надіятись в диво без віри
Й можливо тоді проросте там зерно
Що душі померлі оживить.
Чекання
© Copyright: Елена Полищук -Зелинская, 2025
Свидетельство о публикации №125121600214
Свидетельство о публикации №125121600214
Рецензии