про суремлю

Спочатку падає проміння
в чорнозем, а затим зерно.
А згодом вибух і хрипіння,
і геть відірване стегно.
Дивлюсь на небо і суремлю
лише губами, без сурми.
А потім сніг вкриває землю
і наче й не було пітьми.
Нема ні пороху, ні крові,
і, навіть, пам;яті - нема,
і сни, учора кольорові,
сьогодні наче пелена.


Рецензии