Навіщо злитись! Ми – не ідеальні!
І душі ранить, звісно, не снаряд!
Та часто зрозуміти ми не здатні,
Що кожен має безліч різних вад.
Частенько ми не можемо прощати
Чужі невлучні жарти чи слова,
Шукаємо убивчі компромати,
Б’ємо під дих сильніше, ніж гроза.
У гніві забуваємо про милість,
Ховаєм щиросердя в темний кут,
Здіймаємо в душі обурень хвилі
І вершимо неправедний наш суд.
У миті суперечок, плутанини
Ми губимо найкращі почуття,
Шукаємо хоча б якісь шпарини,
Вражаємо без краплі співчуття.
Ніхто не знає, що чекає завтра,
Цього, мабуть, не знає навіть Бог!
Не варто сподіватись на мольфара,
У долі є пролог і епілог.
У таємничій неземній приймальні
Всесвітній календар рахує дні!..
Навіщо ж серце рвати? Ми – звичайні!
Є мінуси і плюси у душі!..
Ми звичайнi
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125121308556
Свидетельство о публикации №125121308556
Рецензии