Усім, хто прийде після нас,
Я кілька слів сказати хочу:
“Навчіться жити без прикрас
І не носіть у грудях льоду.
Повірте, буде той же сніг,
І дощ стрибатиме в калюжах,
І буде вабити моріг
Розмаєм сяючим на луках.
Не буде поруч тільки тих,
Хто був, можливо, найдорожчим,
Вони у далях вікових
Проллються сяєвом волошки…
У зоресвітньому краю
Засяють душі непідробно,
А хтось погляне на красу
І здійме руки молитовно.
Крізь хмари і космічний пил
Долине Вічності неспокій
Про втрату праведних мірил
У звичній лютості жорстокій…
Впаде дощем сльоза віків
На покалічену планету,
Де, мовби тисячі круків,
Все зруйнували тут дощенту.
Проб’ється нагад про життя
І стислість місії земної:
"Що – після нас? Підступна лжа?
Любов? Чи згинем у двобої?..”
Хто прийде пiсля нас
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125121308541
Свидетельство о публикации №125121308541
Рецензии