Усе життя у пам’яті своїй
Я бережу і вдячна кожній миті,
Коли любов жила в листах надій,
А помисли душі – палкі і чисті.
Писала я, а з кінчика пера
Лились кохання невгомонні ноти,
Підхоплювала ритм душі струна,
Несла крізь ніч жадання і чесноти…
Я бачила в уяві стежку в рай,
Де двоє йшли огорнуті любов’ю,
Згори дивився місяць, слухав гай
Слова і мрії, зроджені жагою.
А потім був янтарний листопад,
І знову двоє – в липовій алеї,
То сонечко, то дощик накрапав,
То чулися акорди ласки в серці.
Була зима… Летів пухнастий сніг
І падав на долоні, наче щастя…
Лунав під небом променистий сміх,
Взаємні неприховані зізнання…
Жила любов на кінчику пера!
Несла у вірші всю жагучість серця,
В рядках вона струмила, мов ріка,
І вірила, що доля усміхнеться…
Любов
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125121308470
Свидетельство о публикации №125121308470
Рецензии