Сипав снiг
Ховав траву під теплу ковдру,
Накрив дбайливо сіна стіг,
Додав прикраси для декору.
Сніжок, немовби білий пух,
Що влітку сиплеться з тополі,
Габою застелив весь луг,
На комиші лягав пожовклі.
Щоб втихомирити печаль,
В’язку, сумну і нездоланну,
Вербі на плечі кинув шаль
М'яку, легку і делікатну,
У хутро дивної краси
Сніг одягнув кущі жасмину
Немов чекають їх бали
У цю складну життя годину.
Всю ніч сьогодні страв сніг,
Щоб на душі було світліше,
Та сум засипати не зміг,
Він став, на жаль, іще гостріше…
Свидетельство о публикации №125121308407