Чому ти, лиш коли ми вийшли на останній чек,
Засумувала і зупинила рух.
Не зупиняйся мить, не сумуй і згадай про те,
Як ми з тобою ішли поміж завірюх.
Як хотіли ми бути разом завжди і в усіх світах.
Як кохали щиро, попри біди та понад усе,
Але потім щось відбувається і ідемо ми нах...
І віднині до споконвіку усе чуже.
А чомусь і буває інше, попри лихих подій,
Коли двоє є, як один на увесь Богом наданий вік.
Закохалися і пішли тихим поступцем до своїх надій,
І ніхто не сховався, не зрадив, не вкрав, не пакостив і не втік...
Ю.П.
vidosik:
https://youtu.be/7PuXZ1vVokM
Х-Y Блюз
© Copyright: Юрий Посух, 2025
Свидетельство о публикации №125121306782
Свидетельство о публикации №125121306782
Рецензии
