А пам'ятаєш, взимку як, в трамваї,
На зледеніле дмухали вікно?..
А потім рукавичкою зтирали
Останки, що підтаяли... Давно,
То все в минулому... і тільки пам'ять,
Як у альбомі фото, береже!
Здається, що хвилини навіть заздрять,
Отим часам, що не вернуться вже...
Як через скло протерте, як в віконце,
Ми зазирали... там мороз щипав,
Сліпили очі білий сніг і сонце...
Тоді мене ти вперше обійняв.
Потрібну, як прогавили зупинку,
А потім пішки, як швиденько йшли
Уздовж Палацу, де була ялинка...
Ти пам'ятаєш? То було, коли
Ми ще не мали шкільної освіти,
Було тоді попереду в нас все,
Ще не дорослі, та уже й не діти... –
Згадала це... йдучи повз те шосе...
Як гріли один одному ми руки,
Як жартували, йшли коли в кіно,
Тоді не знали втрат, розлук та скуки...
Ой, як же все оце було давно!
12.12.2025 р.
Згадалося...
© Copyright: Татиана Максимова, 2025
Свидетельство о публикации №125121205367
Свидетельство о публикации №125121205367
Рецензии