Я приходжу до тебе — твої рани лікую
Обіймами грію, в серці спокій несу.
Забудь про проблеми, хай тривога відступить
Поки ми живі — віра в серці горить.
Ти з’явилась в сні моєму тривожнім
Немов ангел із неба, спустилась між ночі
Білим покривалом прикрила печалі
Тихо й ніжно потонула в обіймах моїх.
Я не Стус, не Пушкін, і навіть не пес з Жаданами,
Я поранений птах , з болючим крилом
Лікую чужих - себе забуваю
Мені мало треба, а вам ще життя треба прожити
Я до тебе іду , мов герой з кінофільму
Хоч тону у коханні, здавалось - давно.
Даремно люди - крила чужим у душах рубають
Ніхто нас не навчив як правильно жити
Всім роблять помилки — закон свій дають
Я не знаю, мала, я врешті стомився
Як у фільмі «Джентльмени удачі», між любов’ю й страхом,
Тут я люблю тебе , а тут в безкрайній простір зникаю
Поранений птах у тво х об ймах
© Copyright: Андрей Раков, 2025
Свидетельство о публикации №125121107491
Свидетельство о публикации №125121107491
Рецензии