Коли в селі рясніли цвітом вишні
я знов у Білозір'я завітав,
побачив вдалині любов колишню,
хоч я її відразу й не впізнав.
Вона з'явилась наче цвіть вишнева,
хоч їй, як і мені,за шістдесят,
бо збереглася мовби королева,
як і була,-десятків п'ять назад.
Коли її побачив карі очі,
зненацька,раптом мало не зімлів,
як поглядом ковзнув на стан дівочий,
і лінії її циганських брів.
Я розгубився,ні я не злякався,
хоч на узбіччі довго ще стояв
лиш вродою краси її втішався,
та спогадами душу лікував.
Від казуса завмер,чи здивування.
мов в юності заграла в венах кров,
згадалися штрихи мого кохання,
про чисту,щиру,віддану любов.
Вам написав поему невелику
про ту любов,що у душі ношу,
щоб збити односельців"з пантелику",
це мій секрет,про кого вірш пишу.
грудень 2025
О.Чубенко-Карпусь.
Про ту, яку кохаю все життя
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2025
Свидетельство о публикации №125121105057
Свидетельство о публикации №125121105057
Рецензии