На мове бацькi

На мове бацькі я пішу…
Чаму? Сама не разумею.
Аднак, лагоднасці прашу,
Пішу об з’явах, як умею.

Як мова ладная гучыць,
Нібыта салавей спявае.
Не трэба мне яе вучыць,
Бо ветрык словы навявае.

На мове бацькі я пішу,
Хоць ён і польскаю валодаў.
Задачу пэўную рашу,
Гучыць мне мова – не калодай.

З дзяцінства гэта павялось,
Дзве мовы – добрыя суседкі.
Зарою яснай занялось:
Лес, поле, луг, мае вы сведкі.

На мове бацькі я пішу…
Радочак за радком прыходзіць.
Не, ў мове я не саграшу,
Мая рука слупок выводзіць.


Рецензии
Как это невероятно тщательно, Татьяна,писать на родном языке. А у вас я понял оба языка родные. Улыбаюсь. Игорь

Игорь Апрельский   11.12.2025 09:21     Заявить о нарушении
Ваша правда, уважаемый Игорь! Оба языка мне близки... На русском говорила моя мать-тулячка, а отец знал и белорусский, и польский, и немецкий...
Сердечно Вас благодарю за отзыв!

Татьяна Цыркунова   11.12.2025 09:31   Заявить о нарушении