П1сняю Мо1 однокласники

Нас розділила  - відстань і війна,
Чужі дороги  - і тиха сивина.
Ми розлетілись, - наче журавлі,
Всі ми серцем  діти рідної землі.

Мої однокласники - де ви тепер?
Віртуальний  сві т - та  сни -  наш етер.
Як лИстя з дерев, роки пролітають,
А я вас усіх у серці тримаю.

Памятаю першу нашу ту веснУ,
Коли ще мрії падали в росу.
Ми йшли зі школи, тихо сміЯлись-
І навіть хмари сонцю посміхались.

Хтось за кордоном  - хтось в рідній стороні
Хтось тихо згас- а слід святий в мені.
Та фото дАвні  - іноді переглЯну-
І ніби знов молодість пригріла рану.

Мої однокласники, де ви тепер?
Віртуальний  сві т - та  сни -  наш етер.
Хай доля всі двері нам зачиняє
Та я вас усіх в серці тримаю.

Якби ж зустрітись нам хоча б на мить,
І хтось тихенько "памятаєш?" говорить.
Щоб сміх наш знову торкнувся шкільних стін.
У теплих спогадах. Хоча б на день один.

Нас змінило життя - ми помудрішали,
Вітрами долі трохи посивішали.
Та варто  згадать шкільні прості часи
І в серці  знову тихо зацвітуть сади.

Мої однокласники, де ви тепер?
Віртуальний  сві т - та  сни -  наш етер.
Хай доля всі двері нам зачиняє
Та я вас усіх в серці тримаю.

Хай промайнУть роки, минуть світи ,
Та крізь усе я знов  хочу вас знайти.
І якщо дорога нас  колись зведе,
Я обійму кожного - хто прийде.