Всё то, чем сегодня страдаю так

Усе, чим сьогодні страждаю так я,
У задній кишені вчорашнього дня.
Чому ж лине з серця то жалоб, то рик?
Чому не відправити все у смітник?

Глузую і плачу з себе водночас:
Бурштиновий полиск – фальшивість прикрас,
Що теплим здавалось – байдужістю тхне,
У прірву, до нетрів безмір’я жене.

Та хвиля по хвилі, з незнаних глибин,
Мов проміні сонця, веселковий млин,
Витріпують голки та порох стежок,
Звільняючи ніжності жвавий струмок.
*
*
Всё то, чем сегодня страдаю так я,
Всё в заднем кармане вчерашнего дня.
Так что ж рвётся сердце, то гнев, то тоска?
Не скинуть боль в мусор, мгновеньем броска?

Тоскую и плачу, смеясь над собой.
Фальшь масок слетает, стираясь судьбой.
Что теплым казалось – холодностью льдов.
По ним словно в пропасть, без жизни, без снов.

Но странною тайной, в анналах души,
Роятся чудесной любви купажи,
И радуги нежности дарят покой,
Дороги-пути омывая волной.