Секундна стрiлка. Diminuendo

                In mezzo a questa guerra

Секундна стрілка годинника не стримує втоми.
Стало, чи то занадто багато секунд, чи додалася в’язкість болю.
Стільки годин і хвилин, і годинників вже навколо,
Що просто не знаєш чи то ти спиш, чи світ вже впадає у кому.
Гори!

Стільки вже всього, що мало б розквітнути, ще й завчасно.
Зима, ніби сивий, втомлений дід, чекає свого причастя.
Маленька кішка знову лякається, бо ж, ніби, втрапила в пастку.
І знову тривога нагадує всім про невимовну крихкість щастя.
Танцюй!

Зима застудилася, дещо. Завмерли птахи навколо.
Якщо є стабільний світ – він тут, в стінах твого коридору.
І щоб не було, наразі все стерео перетворилося, надто аж, раптом, на моно.
І так, всі ще можуть злетіти, якщо не дивитися вгору.
Злітай!

Секундна стрілка більше не стримує втому.
Бо й стрілок залишилось надто вже мало у світі цілому.
Якщо не сьогодні, то з подихом першим весни – повернися додому.
Бо цей світ не вартий того, щоб згубитися в ньому.
Просяй!