Україна моя далеко.
Там подвір'я моє у квітах,
Там мій дім, там живуть лелеки,
Там збирались онукі й діти.
Дні мене накривають сумом.
Пригощає безсонням журба
І так хочеться ще побачить,
Як цвістимуть калина й верба.
І так хочу я ще побачить
Старий дуб і подвір'я в квітах.
І чекати там нетерпляче,
Як ідуть до воріт вже діти
Мене дні накривають сумом.
Пригощають безсонням ночі,
І в своїх нескінчених думах
В Україну лечу щоночі.
Поряд щирістю сяють люди-
Доброзичливі і красиві.
Неймовірна природа всюди
Мала б бути я тут щасливой..
Дні ж мене накривають сумом.
Нескінченно щемить журба.
І так хочеться ще побачить,
Як цвістимуть калина й верба.
Вимушена ем грац я
© Copyright: Лариса Булацескул, 2025
Свидетельство о публикации №125120703078
Свидетельство о публикации №125120703078
Рецензии