І нудно, і сумно,
І нікому слово сказати.
Чи випити кави,
Чи, може, піти хоч куди?..
Надворі безлюдно,
Дерева вже втратили шати,
Затьмарені барви
Чекають акордів зими.
З роками інакше
Дивлюся на злигоднів айсберг,
Здається безглуздим,
Що рвало думки на шматки.
Уваги не варте
Усе, що впиналось, як скальпель,
Не нічусь від чутки,
Не ставлю на душу замки.
Сумую весь вечір,
За ким чи за чим – невідомо.
Можливо, я хвора,
Чи винна у всьому зима?
Сиджу, як у склепі,
Де морок блукає як сторож,
Та вулиця мокра
Сумує, забута всіма…
Зітхаю беззвучно,
Розсипались мрії намистом,
Душа під прицілом
Холодних життєвих вітрів.
І сумно, і нудно,
А сутінь втішає затишком,
Заманює кріслом
І сяйвом колишніх чуттів…
I нудно, i сумно
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125120608262
Свидетельство о публикации №125120608262
Рецензии