Ніч… Дрімає сонний місяць…
Знов віщують щось зірки.
Сяє місячна доріжка,
Зажурилися вітри…
А мені чомусь не спиться,
Все витаю у думках,
Що, немовби павутиння,
Розпустилися в кутках.
Як курчата на помості,
В небі – тисячі зірок.
Може, взяти та у гості
Полетіти від думок?..
Так далеко не літала
Ще ні разу у житті,
Хоч не раз туди пірнала
В темні ночі і ясні…
Побудую хоч і уяві
Фантастичний зореліт
І крізь далі величаві
Я відправлюсь у політ.
Прогуляюсь безборонно
По Чумацькому Шляху,
Покайфую безтурботно
У космічнім гамаку.
Може, Місяць погойдає,
Скаже тихо: “Не журись!”
Жаль, що ніч уже минає…
Мрії знову не збулись…
Безсонна нiч
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125120509335
Свидетельство о публикации №125120509335
Рецензии