Надто пізно для вчора…
Для сьогодні – ще рано…
Надто пізно жаліти
Про минуле життя…
Та якась непокора
Виникає спонтанно,
Тужним гласом трембіти
Бурунить почуття…
Повернути не можна
Ті слова, що злетіли,
Навіть плакати пізно
Від обпалених ран.
Будить думка тривожна
Ті чуття, що згоріли,
Ті, що стер докорінно
Повсякденний буран.
Не знайти на руїнах
Ні померлу надію,
Ні загублене щастя,
Ні розкаяння мить…
Лиш одна ностальгія
Непідвладна борвію,
Вечори і світання
Не дає полишить…
Надто пізно для спроби
Повернути минуле,
Треба йти у майбутній
Незатьмарений світ.
Йти, не знаючи втоми,
У життя, що вирує,
Наче вихор могутній,
Кличе душу в політ…
Надто пiзно
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125120509295
Свидетельство о публикации №125120509295
Рецензии