Пам'ятаєш ту зустріч першу.
Поміж квітів ішла ти лугом.
Подивилась тоді ти зверхньо
На мою постать недолугу.
Ти ж була наче ясне сонце,
Закохався навік одразу.
Цю любов свою нескінчену
Я не зрадив в житті ні разу.
Я боявся собі повірить,
Що і ти мене покохала,
Та сьогодні із півстоліттям
Наші діти нас привітали.
Ми зустріли пліч о пліч осінь,
Я щасливий- ти завжди поряд.
І одне для нас світить сонце,
І горять нам ті самі зорі .
Золоте весс ля
© Copyright: Лариса Булацескул, 2025
Свидетельство о публикации №125120509250
Свидетельство о публикации №125120509250
Рецензии