Вспомнилось...

                Родина - она в душе...

                Садок вишневий коло хати,
                Хрущі над вишнями гудуть,
                Плугатарі з плугами йдуть,
                Співають ідучи дівчата,
                А матері вечерять ждуть.

                Сем'я вечеря коло хати,
                Вечірня зіронька встає.
                Дочка вечерять подає,
                А мати хоче научати,
                Так соловейко не дає.

                Поклала мати коло хати
                Маленьких діточок своїх;
                Сама заснула коло їх.
                Затихло все, тілько дівчата
                Та соловейко не затих.

                Т. Шевченко


Не покину я пруд и его берега,
Ведь они и печаль, и отрада,
Что в остатке? Метель, золотая пурга -
Листопад погрустневшего Сада.

Ненавязчивый Слог и скупая Строка -
Это осень - родная девчонка!
Это осень - она и стройна, и хрупка -
Пышный верх и льняная юбчонка.

Васильки и жасмин - безрассудная страсть:
Вожделение, ласки, разлука...
Не на снег бы, а в травы душистые пасть,
Не судьба - жизнь, она близорука.

Не поймёт снег ли то, что вокруг, иль вода -
Предвещала добро, а случилась беда...