Нагулявшись, повертався він вночі,
А вона біля дверей його чекала.
По губах читав: "Дітей не розбуди".
Щось брехав нахабно, та вона все знала.
Дуже віддано кохаючи,вона,
Хоч не вірила та вміла пробачати.
Не зумівши оцінити все сповна,
Як належне він цей дар почав сприймати.
А коли вона пішла, почав страждати.
Зрозумів, що все найкраще- то вона!
Та не виправить минуле, не здогнати.
Ось така з людьми буває дивина!
Зап знився
© Copyright: Лариса Булацескул, 2025
Свидетельство о публикации №125120404306
Свидетельство о публикации №125120404306
Рецензии