вже чогось не по собі,
грудень дні рахує снігом
бо пришла зима і тихо
сніг бо стаяв на чолі.
взагалі все як учора,
тільки трохи, що не так,
мерехтять далекі зорі,
місяць вибрався на дах.
з кожним днем все холодніше
і не має вороття,
тільки небом хмари пишуть
та радіють як дитя.
плине час, минають роки,
знову скоро новий рік
нема кращої мороки,
ніж горнуть,
від хвіртки сніг.
завтра знову на роботу
і нема кінця і краю,
тому клопоту,до поту,
який сам собі шукає,
пригод веселих на сідницю,
щоби журба не заважала,
кохатись, жити й веселиться,
аби туга нас не дістала.
вже чогось не по собi
© Copyright: Николай Стахив, 2025
Свидетельство о публикации №125120200675
Свидетельство о публикации №125120200675
Рецензии