не забутi, не покинутi згадки
19-ть і досі
ростуть кості, рідша желатин
лежить в савані твій син, боже
єдин
не плачуся, печалі майже немає
як і тоді та відтоді, коли тебе вимкнув світ
кореше, товариш
2016-тий круто засміявся з листопаду, з 5-го числа:
так, що в упокої твого - ікота
"літають мої крила, де"* -
ваше літо вже - все!
смородина з снігом,
долоня на дотик "блаженство",
Армагедон - лише сон:
пилу зоряному в унісон
2025-12-01
*мій однойменний вірш
Свидетельство о публикации №125120200315