Я, думаю, книга, і в змст мій ніхто
Як слід не вникав, лиш гортали мій том.
А в ньому питання і спірні думки,
І в їх оправдання лежу навзнаки.
Коли піде геть мій останній клієнт,
Я індиферентна, та сила ще є.
Заткнувшись, замкнувшись, готова до сну,
Як в смерть, похитнувшись, у пітьму пірну.
І сниться, що в інших повій на виду
По гсстрих камінчиках боса іду.
Спіткнувшись упала, забилась, лежу.
Куди йшла, не знала і тільки скажу,
Що в Греції древній, читала, колись
Повії- гетери в шанобі жили.
Я заздрю повіям майбутніх стсліть.
Дівчата, не стійте, мене підніміть.
Повiя
© Copyright: Анатолий Малиновский 2, 2025
Свидетельство о публикации №125120106903
Свидетельство о публикации №125120106903
Рецензии