Г. Янкович. Можно, я буду с тобой - собой... пер

Скажи, можно буду с тобой – собой?
Может, наивной, немного смешной…
Не примеряющей разные роли,
И без улыбки - когда против воли?…
Бывает, что слезы прорвутся рекой…
Скажи, что ты примешь меня и такой.
С сильными – легче… Они – как опора…
Ровная спинка, и без разговора…
А если вдруг ветер в лицо? Или град?
Знаешь, бывает в душе листопад…
Перемешает он сладости с горечью,
Душу засеивает одиночеством…
Можно мне маску не надевать?
Фальши улыбку не рисовать?..
Можно побыть мне немножечко слабой?
Можно, я буду собой - с тобой рядом?..

оригинал:

Можна, я буду з тобою - собою?
Може наївною, трохи смішною…
Можна, не гратиму різні ролі,
Не посміхатимусь проти волі?…
Інколи сльози течуть рікою…
Зможеш прийняти мене такою?
З сильними -  легко… Вони - підтримка…
Має в них бути рівною спинка…
А коли вітер в лице? Чи град?
Знаєш, буває в душі листопад…
Змішує солод він з гіркотою,
Душу засіює самотою…
Можна, маску тоді не вдягати?
Посмішку фальші  не малювати?..
Можна,  побуду я трохи слабкою?
Можна, я буду з тобою - собою?..

Галина Янкович